Чи існує альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану та хто має на неї право?

У ст. 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, то виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Таке право закріплене і ст. 4 Закону України «Про військову службу та військовий обов’язок», відповідно до якої громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Альтернативною (невійськовою) службою визначається така діяльність, яку здійснюють замість проходження строкової військової служби і яка має на меті виконання обов’язку перед суспільством – так визначено у ст. 1 Закону України «Про  альтернативну (невійськову) службу». Цим Законом також визначено, що таку службу проходять на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Строк альтернативної служби є більшим за строк строкової у 1,5 рази. Час перебування громадянина на альтернативній службі зараховується до його страхового стажу.

Отже, на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу та особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або інакше підтвердили істинність переконань та щодо яких ухвалені відповідні рішення. Йдеться переважно про громадян, які належать до певних релігійних організацій, статутом яких заборонено своїм прихожанам брати в руки зборю. Тому той, хто бажає проходити саме альтернативну (невійськову) службу, в разі необхідності, повинен подати документ, що підтверджує істинність цих переконань, наприклад, довідку від своєї релігійної громади з переліку зареєстрованих організацій, які забороняють використання зброї.

Чи актуальна дана тема нині, під час дії воєнного стану та активної фази війни?

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. З 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, через це діють певні обмеження прав та свобод громадян України.

Альтернативна служба (а саме її застосування) є заміщенням проходження строкової військової служби в мирний час. Заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час війни українським законодавством не передбачена.

Тому такого поняття, як альтернативна невійськова служба під час дії воєнного стану, існувати не може. В мирний час – інша справа, а під час війни всі захищають державу, народ, своє майбутнє.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Конституції України здійснення цього права (право сповідувати певну релігію, тому не брати до рук зброю, фактично перебувати на альтернативній службі) може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Також у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена, оскільки існують обставини, коли має місце охорона громадського порядку, здоров’я, життя і моральності населення, захисту прав і свобод інших людей.

На практиці осіб, які все-таки належать до певних релігійних громад і просто не можуть брати до рук зброю, тому будуть вкрай неефективними під час виконання бойових завдань, можуть мобілізовувати до війська на відносно «мирні» посади – кухарі, водії, інженери. Тобто такі мобілізовані можуть інакше послужити державі та народу України, виконуючи інші суспільно-корисні роботи та завдання.

Юридична Газета.